Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 922/4879/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - Куценко Д.М.; відповідача - не з'явився; третьої особи - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від18.03.2014та на рішенняГосподарського суду Харківської областівід24.12.2013у справі № 922/4879/13за позовомХарківського міжрайонного управління водного господарствадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-Дюн"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Харківській областіпростягнення 34 802, 07 грн.

В С Т А Н О В И В:

Харківське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-Дюн" (далі - ТОВ "Меридіан-Дюн") про стягнення недоотриманих коштів від наданого в оренду бульдозера в сумі 34 802, 07 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2013 порушено провадження у справі № 922/4879/13 за позовом Харківського міжрайонного управління водного господарства до ТОВ "Меридіан-Дюн" про стягнення 34 802, 07 грн.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну фінансову інспекцію в Харківській області.

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Погорелова О.В.) від 24.12.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Тихий П.В.) від 18.03.2014 рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 та рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2013, Державна фінансова інспекція в Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень порушено норми чинного законодавства.

Скаржник, зокрема вважає, що посилання судів на бездіяльність Управління, а саме нездійснення заходів щодо усунення порушення шляхом внесення відповідних змін в договір оренди є необґрунтованими, оскільки зміна умов договору можлива шляхом досягнення згоди обох сторін договору, а волі самого орендодавця недостатньо.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 30.07.2014.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Харківським міжрайонне управлінням водного господарства (орендодавець) та ТОВ "Меридіан-Дюн" (орендар) 01.07.2011 був укладений договір оренди, за умовами якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування бульдозер Т-170Б-1, що перебуває на балансі позивача. Бульдозер передається в оренду без екіпажу і з метою виконання орендарем земельних робіт (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата розраховується на підставі калькуляції на 1 маш/год 13, 72 грн.* 8 год.*20 змін та складає 2 195, 20 грн.

Розмір орендної плати може бути змінений лише за письмовою згодою сторін (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору, він укладений строком на один рік та діє до 31.12.2011.

Господарськими судами встановлено, що вказаний договір оренди був припинений 30.11.2011 за згодою сторін, що підтверджується актом приймання-передачі бульдозера Т-170-Б-1 від 30.11.2011, з якого вбачається, що орендований на підставі договору оренди від 01.07.2011 бульдозер Т-170Б-1 був повернутий орендодавцю в належному технічному та діючому стані.

Актом планової виїзної ревізії Державної фінансової інспекції в Харківській області, в ході перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за період з другого півріччя 2010, 2011, 2012 років було виявлено заниження вартості 1 маш/год експлуатації бульдозера Т-170, який згідно з договором оренди від 01.07.2011 передавався в платне використання ТОВ "Меридіан-Дюн". В зазначеному договорі наданий розрахунок орендної плати на підставі калькуляції вартості 1 маш/год, що дорівнює 13, 72 грн. Ревізією було встановлено, що вартість витрат ресурсів на експлуатацію 1 маш/год зазначеної техніки не відповідає даним, які наведені в Збірнику офіційних документів і роз'яснень № 5 за травень 2011 року "Ціноутворення в будівництві". Згідно ресурсних кошторисів норма експлуатації машин та механізмів ДБН Д.2.7-2000, затвердженого наказом Держбуду України від 05.10.2000 № 225 та введеного в дію з 1 січня 2001 року та збірнику офіційних документів і роз'яснень № 5, травень 2011 "Ціноутворення в будівництві", вартість 1 маш/год експлуатації бульдозера Т-170 без вартості ППМ повинна дорівнювати 57, 24 грн.

Порушення вищезазначених норм при розрахунку калькуляції призвело до недоотримання в 2011 році Управлінням доходів від здачі в оренду бульдозера Т-170 на суму 34 802, 07 гривень.

Державною фінансовою інспекцією в Харківській області 03.07.2013 позивачеві була пред'явлена вимога № 07-25/7017 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Харківського міжрайонного управління водного господарства до ТОВ "Меридіан-Дюн" про стягнення 34 802, 07 грн. недоотриманих у 2011 році доходів від здавання бульдозера в оренду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч. 3 ст. 632 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК України).

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Господарськими судами встановлено, що договором від 01.07.2011 у п. 3.1 сторонами погоджено розмір орендної плати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони належним чином виконали свої зобов'язання за договором оренди від 01.07.2011. На час повернення бульдозера орендодавцю 30.11.2011 та припинення договору оренди заборгованість орендаря перед орендодавцем була відсутня, про що зазначено в Акті від 01.06.2013 № 07-20/06 планової виїзної ревізії фінансового-господарської діяльності Харківського міжрайонного управління водного господарства за ІІ півріччя 2010, 2011 та 2012 роки, складеному Державною фінансовою інспекцією в Харківській області.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Протягом дії договору оренди з 01.07.2011 до 30.11.2011 Харківським міжрайонним управлінням водного господарства, як встановлено судом апеляційної інстанції, не вчинялись дії щодо внесення змін в договір оренди від 01.07.2011 на підставі п. 3.5 цього договору.

При цьому, факт виявлення ревізією суб'єкта господарювання в ході перевірки його фінансово-господарської діяльності порушень, допущених під час укладення чи виконання договору з його контрагентами, не впливає на умови спірних договірних відносин і не може змінювати їх, про що також зазначено в постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 3-69гс 12.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час укладення та дії договору оренди від 01.07.2011 співробітники позивача не врахували норми, визначені в ДБН Д.2.7-2000, що затверджено наказом Держбуду України від 05.10.2000 № 225 та введено в дію з 01.01.2001 та в Збірнику офіційних документів і роз'яснень № 5, травень 2011 "Ціноутворення в будівництві", відповідно до яких вартість 1 маш./год. експлуатації бульдозера Т-170 без вартості ППМ становить 57,24 грн.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме позивачем допущено порушення, що призвело до недотримання ним належних доходів за договором оренди від 01.07.2011, а вина відповідача відсутня.

Згідно з приписами частини першої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22 січня 2013 у справі № 3-72 гс 12).

З огляду на те, що господарськими судами не встановлено наявності складу цивільного правопорушення в діях ТОВ "Меридіан-Дюн" у зв'язку з недоотриманням доходів Харківським міжрайонним управлінням водного господарства від здавання бульдозера в оренду за договором від 01.07.2011, а саме відсутня його вина, то колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи Державної фінансової інспекції в Харківській області, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 та рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2013 у справі № 922/4879/13 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.